Цю історію знає багато людей, дехто навіть пам’ятає скелет кита в павільйоні №11, а пізніше – перед його входом. Збереглися і фото, які можна переглянуті в інтернеті. Місцеві мешканці Голосієва в курсі, де цей скелет знаходиться і зараз. Хоча виглядає він вже не так привабливо, як раніше…

Отже, історія від Оksana Purik, офіційного гіда ВДНГ:

Екскурсії по ВДНГ та околицям Голосієва я почала проводити багато років тому, тоді ще у велосипедному форматі. Ми швиденько проїздили територію Національного комплексу «Експоцентр України», їхали у Голосіївській ліс, Мишоловку, Китаїв, Жуків острів. А на зворотному шляху зазирали в гості до синього кита. Минулого року адміністрація ВДНГ розробила власні екскурсії локацією, саме їх я і проводила вже два сезони поспіль.Історію синього кита, яку розповідаю на своїх екскурсіях, можна умовно розділити на три частини.

ЕКСПОНАТ ВДНГ

Самку синього кита добули в Антарктиді. Вважається, що це був один із найбільших у світі екземплярів – завдовжки 26 метрів, вагою 140 тон. Зберігали його в Севастополі, в спеціально виритому котловані. Коли на ВДНГ побудували павільйон №11, скелет транспортували до Києва на залізничній платформі з відкритими бортами. Експонат займав доволі велику площу першого поверху цього павільйону.На початку 70-х років експозицію павільйону «Дари моря» вирішено було змінити. Більш того, професія китобійника, ніколи не була в такій пошані, як, наприклад, шахтаря. Кожного року певна кількість представників цієї професії не поверталася додому з плавання. Тому експозицію оновили, а скелет кита винесли на вулицю, видозмінили його – обгорнули руберойдом, і перед очима відвідувачів представ оновлений варіант. У такому стані кит простояв приблизно до 1993 року, коли його мала забрати Академія наук України.

ПЕРЕЇЗД ДО НУБіП

Студенти ветеринарного факультету, тоді ще Аграрного університету, побачили якось біля павільйону на ВДНГ сумну картину – окрім голови, майже весь скелет було розібрано. Поспілкувавшись із солдатами, яким доручили роботи, студенти повідомили цю історію завідувачу кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин імені академіка В. Г. Касьяненка Мельнику Олегу Петровичу. До речі, Олег Петрович – та сама людина, яка ще у 1989 році створила унікальний музей на кафедрі – анатомічний! З кожним роком експозиція поповнювалася, і зараз налічує майже 2 тис. експонатів.А тоді, на початку 90-х, пан Мельник прийшов до завідувачки павільйону №11 з проханням передати рештки скелету до музею. Вражена завідувачка попросила так більше не жартувати. Проте, побачивши серйозні наміри Олега Петровича, відправила його до тодішньої заступниці директора ВДНГ Цимбал Тетяни Григорівни. За словами О. П. Мельника, у таку наглість з його сторони ніхто не міг повірити! Адже на скелет претендувала Академія наук. Правда, доля кита тоді ще не була остаточно вирішена – де його будуть зберігати, чи передадуть до якогось музею…Олег Петрович був наполегливим – він продовжував ці перемовини. Наполягав на тому, що Академія наук наразі не має навіть пального, аби перевезти скелет в інше місце. Мабуть, він таки мав рацію, бо час йшов, а напіврозібраний скелет так і залишався просто неба. Тому за деякий час, написавши розписку, почалася «евакуація» скелету до університету. І хоча ветеринарний корпус знаходиться недалеко – хвилин 15 пішки, треба було якось транспортувати величезні та важкі кістки. Спочатку студенти переносили дрібні частини просто в руках, або навіть тягнули по снігу! Важку щелепу перли одразу кілька людей, прорахувалися і таки трошки поламали паркан ВДНГ))) Далі – на території виставки спіймали якийсь ПАЗік, завантажили рештки і доставили до корпусу. До того моменту, як розібрані кістки оформили у вигляді експонату, пройшли роки. У 2010-му скелет було зібрано до купи і встановлено на території факультету. Проте, це тільки хребет кита. Адже місця для встановлення повного скелету, разом із ребрами, не вистачає.

СУЧАСНІСТЬ

Зараз цей врятований скелет можуть побачити всі охочі біля корпусу ветеринарної медицини НУБіП, вул. Полковника Потєхіна, 16. Тоді, у буремні 90-ті, експонати з території ВДНГ могли «щезнути» в одну мить. І досі є багато фактів, виявленням яких мені хотілось би зайнятися. Наприклад, як величезний пам’ятник пожежнику «перемістився» з ВДНГ на Оболонь? Адже зараз він розташований біля пожежної частини на вул. Малиновського…

P.S. Історія ВДНГ мене дуже цікавить))) Раптом ви маєте старі фото і можете ними поділитися, буду дуже вдячна! Якщо знаєте більше, або знайшли в моїй статті неточності, буду рада виправленням та будь-якій інформації!