4 березня 1917 року в київському клубі «Родина» відбулося зібрання представників ліберально-демократичних, соціалістичних сил, представників духівництва, культурно-освітніх, наукових, студентських організацій, де була проголошена ідея створення Центральної Ради, яка очолила б національно-визвольний рух.

7 березня того ж року обрано керівництво ЦР, а видатного історика та політичного діяча Михайла Грушевського  заочно призначено головою парламенту. На цій посаді він залишався 13 місяців, брав участь у державотворчих процесах, був співавтором універсалів.

19 березня 1917 відбулася визначна подія – за ініціативи Української Центральної Ради сотня тисяч людей вийшла на демонстрацію. З палкою промовою Грушевський виступав з балкону Думи, під час якої закликав українців боротися за автономію України. Із сотнями жовто-блакитних прапорів демонстранти пройшлися центром міста та зупинились на Софійській площі.

1
Фото з лекції Миколи Біляшівського «Українська революція в березні 1917»

***

Останнє засідання ЦР відбулося 29 квітня 1918 року. Деякі джерела стверджують, що тоді Грушевського було обрано першим Президентом України. Проте нема жодних архівних документів, які б це підтверджували. Так само це не прописано в Конституції, яка проголосила Україну суверенною парламентською державою. Верховним органом стали Всенародні збори, головою яких і було обрано Грушевського. Плутанина з президенством  пов`язана з тим фактом, що Михайло Сергійович в листуванні французькою підписувався як Рresident du parlement D’Ukraine.

Того ж дня, 29.04.1918 в Україні проголошено відновлення гетьманату, який очолив Павло Скоропадський. Грушевському запропонували співпрацю з урядом, проте він відмовився і виїхав до Австрії, де створив у Відні Український соціологічний інститут. Тільки 1924 року йому було дозволено повернутись на батьківщину та продовжити наукову роботу. Таким чином, Михайло Грушевський став єдиним з лідерів української революції 1917-1921, який повернувся в СРСР.

Advertisements