22 березня 1842 року народився Микола Лисенко – видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Змалку Микола Віталійович отримав гарну освіту – вдома з ним займалась мати, а також відомий поет А. Фет. Лисенко навчався французької мови, вишуканим манерам, музиці та танцям. Пізніше він продовжив навчання у Харківській гімназії та університеті, після цього – у Київському університету, закінчив Лейпцизьку консерваторію, де грав на піаніно, скрипці та органі. Писав твори у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, великого значення надавав обробці української народної пісні.

1 лютого 1870 року в Києві, в приміщенні Дворянського зібрання (зараз – будинок профспіфлок) Лисенко, як вже професійний піаніст, дав великий концерт. 1904 року композитор відкрив власну музично-драматичну школу. Як громадський діяч брав участь в організації недільної школи, в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства, організації щорічних шевченківських концертів. Окрім того, протягом 1908-1912 років він очолював раду правління «Українського клубу», в якому організовував літературні та музичні вечори, проводив курси для народних вчителів.

Царський уряд переслідував Миколу Віталійовича, і навіть 1907 року на деякий час його було заарештовано. Помер Лисенко 6 листопада 1912 року. Хор, який ішов попереду траурної процесії, налічував 1200 осіб.

Малюнок Володимира Слєпченка

 

 

Advertisements