4 лютого 1877 року народився український археолог та мистецтвознавець Микола Омелянович Макаренко.

Микола Омелянович навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона Штиглиця та у Архелогічному інституті. Свою дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі.

Пізніше Макаренко оселився Києві, про що кілька років по тому  пише своєму товаришу: «В 1919 году я выехал из СПб в командировку на Украину… казалось тогда, что действительно я могу быть полезным родине». Тут він досліджував пам’ятки Київської держави, Софійський собор, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору, викладав у декількох учбових закладах, проводив семінарські заняття при музеях, працював директором музею мистецтв, який відкрився на основі унікальної збірки Ханенків.

Після переїзду столиці Радянської України з Харкова до Києва, тут вирішили побудувати  «урядовий центр», а для цього – знести Софійський собор, Михайлівський монастир, Трьохсвятительську церкву. В цих місцях повинні були з`явитись  два палаци та величезний пам’ятник Леніну. Микола Омелянович був категорично проти руйнування архітектурних пам’яток Києва. У своєму зверненні до Сталіна він вказував на безглуздість подібних рішень.

При фабрикуванні справи вченому «пригадали» розшук та збереження музейних експонатів, які пропали під час громадянської війни. У провину ставили, що ці «буржуазні предмети» не відповідали культурі пролетаріату. За відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, Макаренка було заарештовано 1934 року та заслано до Казані. Але й там він не полишив працювати, викладав у художньому технікумі, консультував у Центральному музеї.

Після повторного арешту у 1936 мистецтвознавця відправили у колонію до Томська. Після третього арешту Макаренка було засуджено до «вищої міри покарання». Вирок було виконано 4 січня 1938 року, місце поховання не визначено.

Advertisements