28 січня 1920 року п‘єсою Володимира Винниченка «Гріх» у Вінниці відкрився театр (зараз – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка). У 1923 році він переїздить до Харкова, а 1926 – до Києва. Тут трупа оселилася в приміщенні колишнього театру Соловцова, яке було збудовано 1898 року на місці садиби професора медицини Федора Мерінга. Зовнішній вигляд новобудови був скромним, але «внутрішній вигляд театру дуже красивий». Був загальний і чайний буфет, курильний зал і дамська вбиральня. На краях верхнього парапету встановлено подобу античних триніжків-жертовників, скульптури лебедів з розпростертими крилами, на яких була накладена ліра (символ «лебединої пісні»), театральні маски.

1902 театр купив знаменитий цукрозаводчик Лев Бродський, і з тих пір антрепренери платили йому за оренду. Після смерті керівника того ж року, театр отримав назву «Соловцов». У 1918 Бродський, готуючись до еміграції, продав будівлю чотирьом підприємцям, але вони сильно прорахувалися. Не минуло й півроку, як радянська влада націоналізувала всі театри.

На площі Франка, біля театру, встановлено декілька пам’ятників:

  • Режисеру, актору театру і кіно, народному артисту УРСР та СРСР Гнату Юрі, який до 1961 року очолював театр та поставив більше 100 вистав.
  • Режисеру, педагогу, народному артисту, професору Сергію Данченку. Він керував театром з 1978 по 2001рік.
  • Актору театру й кіно, народному артисту УРСР Миколі Яковченку, який грав у цьому театрі з 1927 року.
  • Письменнику, поету та перекладачеві з 14 мов Івану Франку.

 

Advertisements