– Читати, читати і ще раз читати! – каже видатний письменник початківцю.
– Хіба це якось допоможе?
– Звісно! У вас залишиться обмаль часу на писанину!

Я не претендую на роль письменника, тому можу дозволити собі трохи саме тієї писанини))) Але ж біда в тому, що писати нема про що… Звичайне життя, звичайний Новий рік, звичайні вихідні і завтра – звичайний такий собі робочий день…

Хоча! Є сім’я, друзі, робота, де жити і що їсти – он вже скільки тем для написання чогось цікавого. А ще на балконі стоїть вєлік, який на трохи приспущених колесах мерзне і чекає на відкриття сезону. І як понесемося ми з ним по Голосіївському лісу – по знайомих стежках, вверх-вниз, знову вверх, ще три рази вверх, і може все ж таки врешті-решт вниз!
Саме по тих стежках, де я сьогодні, соромно зізнатись, заблукала! В трьох рідних соснах, стільки років поспіль проїздивши вздовж та впоперек цей ліс, я вкотре заблукала! Так треба вміти)))

Це я до чого все? А до того, що життя прекрасне, навіть коли нема про що писати )))

Advertisements